Radio BG

Свою невигадану історію початку війни 24 лютого та порятунку її київської сім’ї від обстрілів російських загарбників слухачам Radio BG розказує студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Анастасія Мосєєва.

Саме про це її репортаж.

Війна – це стрес. Саме такий стан надзвичайної психологічної напруги пережили мільйони українців у перші дні повномасштабного російського вторгнення.

Психологи називають це нормальною реакцією організму на небезпеку. Але довго у такому стані жити не можна – страх і паніку треба подолати.

Як це зробити? Кореспондентка Radio BG, студентка 4 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Анастасія Дегнера звернулася за порадою до психологині Ольги.

Фото: Getty images.

Місто-герой Маріуполь стало символом непохитності українського народу. І водночас нашим болем, нашою пекучою раною. Тому що звірства російських окупантів, які вони чинять у місті, що поєднало багаті культури древніх греків, османів, кримських татар і козаків, можна порівняти з трагедією сирійського Алеппо. Рашисти буквально зрівняли українське місто із землею…

Почуття відчаю і безпорадності просто розривають серце студентки 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка, маріупольчанки Катерини Жульової – від того, що вона нічим зараз не може допомогти своєму рідному місту і змушена лише здаля спостерігати, як воно стікає кров’ю від завданих ран…

“Але ж ти не помреш, мій рідний Маріуполь, – заклинає Катерина. – Ти будеш для мене завжди таким – міцним, щирим, гостинним та теплим! Тільки не кидай нас, будь ласочка! Ми ще вдихнемо у тебе нове життя, сміх та доброту! Не забуваючи пам’ятати тих, хто залишися в тобі назавжди…”.

Фото: Reuters/Aleksander Ermochenko.

Навіть під час війни українці не втрачають здоровий глузд і почуття гумору, котрі, перефразовуючи колись популярну радянську пісню, нам воювати і жити допомагають, неабияк піднімають бойовий дух народу.

Кореспондентка Radio BG, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Валерія Андрійченко підготувала короткий огляд найкращих, на її думку, мемів українського твіттера про російсько-українську війну.

Фото: t.me/bpz_ua

Війна змусила мільйони українців покинути рідний дім і звичну роботу та переміститися до більш безпечних регіонів України або за кордон.

У багатьох виникла потреба шукати вакансії на новому місці, щоб не залишитися без засобів існування. І тут у пригоді можуть стати онлайн-професії, можливість працювати у віддаленому режимі.

Кореспондентка Radio BG, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Анастасія Візьонок з’ясувала, що найбільшим попитом на ринку праці нині користуються такі онлайн-професії, як віртуальний асистент, бізнес-консультант, контент-фрілансер, дизайнер графіки чи веб-розробник, віддалена журналістська робота, а також онлайн-репетиторство.

Гарним прикладом роботи за останньою з наведених професій може бути киянка Валерія Бородиня, яка має німецькомовний диплом уряду ФРН і вже близько року викладає німецьку мову онлайн та продовжує займатися цим зараз, під час війни.

Завдячуючи А.Візьонок, вона поділилася своїм досвідом зі слухачами Radio BG.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну для багатьох вітчизняних адептів мему “какая разніца” стало нарешті зрозуміло, що мова таки має велике значення!
Є мова – є людина, немає мови – є раб. А ще під прапором “захисту” російськомовного населення України ворог лицемірно виправдовує свої страшні злочини на нашій землі…

Кореспондентка Radio BG, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Вікторія Нікішичева пропонує вашій увазі інтерв’ю зі спеціалістками про контентному наповненню соціальних мереж Діаною Андрушко та Вікторією Мостовою, які висловили свою експертну думку з приводу майбутнього українського діджитал-ринку, мовну позицію та трішке особисте.

Світлина: Еспресо.tv

Radio BG продовжує літературний марафон, під час якого студенти та викладачі Університету Грінченка рефлексують свій біль війни через змістовні поетичні й прозові рядки відомих українських літераторів, записані перед мікрофоном у власному виконанні.

Сьогодні до вашої уваги – уривок з п’єси сучасного українського драматурга Павла Ар’є “Кольори”, який читає студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Світлана Баштанна.

Герої п’єси – п’ять жінок різного віку, статку, світогляду, способу життя, соціального статусу. У кожної з них – свій яскравий характер, свої бажання, мрії. І кожна не сприймає інших – таких несхожих на неї, незрозумілих…

С.Баштанна читає монолог “Жінки у білому”.

Фотоілюстрація: з вистави Миколаївського академічного художнього драматичного театру.

Ми вже повідомляли, що Міністерство культури та інформаційної політики та Держмистецтв разом із волонтерами запустили національний портал «Поезія Вільних». Це всеукраїнські воєнні хроніки у віршах.

Своєрідним аналогом цього проєкту на Radio BG став літературний марафон, де з перших днів війни студенти та викладачі Університету Грінченка рефлексують свій біль через змістовні поетичні й прозові рядки відомих українських літераторів, записані перед мікрофоном у власному виконанні.

Сьогодні ж у нашому ефірі – перша ластівка, перший власний вірш про війну, написаний буквально за одну ніч студенткою 4 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Анастасією Дегнерою.

У той самий час, як у Києві перебувала делегація грузинських парламентарів на чолі зі спікером парламенту Шалвою Папуашвілі, спеціальна кореспондентка Radio BG, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Єлизавета Єрошкіна знаходилася у Тбілісі.

Там вона вивчала досвід роботи місцевої ТРК “Руставі-2” і познайомилася із молодою журналісткою Ніно, ведучою телепрограми “Доброго ранку, Грузіє!”.

Пропонуємо вашій увазі її інтерв’ю.

Фото: Shakh Alvazov (AP).