Radio BG

студентське інтернет-радіо Університету Грінченка

Українці під час війни: наша сила – в єдності

Так назвала свій подкаст, виготовлений спеціально для Radio BG, студентка 3 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка (заочна форма навчання) Ангеліна Орел.

Цей подкаст про війну…
Про людей та їхні історії…
Про те, як життя перевернулося з ніг на голову в одну страшну мить…
Про те, що зараз переживають українці в різних куточках нашої Батьківщини та поза нею. 
Про те, що зараз ми єдині, як ніколи…
Про те, що ми віримо в наше майбутнє і в скору перемогу…

Ангеліна Орел створила цей проєкт, бо вважає, що багатьом іноді потрібно почути щось схоже на те, що ти відчуваєш сам. Бо кожному з нас зараз потрібна підтримка…

Учасниці проєкту – студентки кількох київських вишів, у т.ч. й Університету Грінченка, віком від 19 до 23 років. І Ангеліна – одна з них.
Усі вони були в різних місцях, коли почалася війна, але з того моменту їхні душі відчувають одне й те саме. Іра – з Бучі, Поліна – з Маріуполя, Валерія – з Донбасу, Ангеліна та Оля – із Закарпаття. Але всі вони – з України. Однієї, єдиної, суверенної України, яка обов’язково вистоїть і переможе!

Ілюстрація: Instagram Nina Dzyvulska.

Світлина: Ангеліна Орел.

Волонтери на війні

Агресивна війна росії проти України неабияк згуртувала нашу націю у боротьбі проти ворога і надала нового поштовху такому унікальному українському явищу, як волонтерство.

З перших днів російського вторгнення сотні студентів Університету Грінченка одразу ж записалися у волонтерські організації, допомагаючи українським військовим і біженцям.  

До них долучилася і студентка 2 курсу Інституту журналістики Анна Кедись.
Із групою у складі 13-ти осіб вони зібрали гуманітарну допомогу (близько 5 тонн вантажу) для мешканців селища Немішаєве Бучанського району Київської області. Його жителі пережили страхіття місячної російської окупації – без їжі, води, тепла, світла та природного газу…

Що саме привезли немішаївцям наші волонтери – на Radio BG розповідає А.Кедись (вона на світлині – у жовтій кофтиночці).

Черкаси: між передовою і тилом

Уже понад 1,5 місяці Україна безстрашно та завзято бореться з російськими загарбниками за свою свободу.
За цей час рашисти зруйнували багато наших населених пунктів. І вони продовжують знищувати наші міста і села, запускаючи крилаті ракети і скидаючи бомби на мирні оселі.

На щасті, в Україні ще залишилися куточки, які можна вважати відносно безпечними і спокійними.
Одним із них є Черкаси, куди поки-що ворожі снаряди майже не долітають і де зараз перебуває Ольга Новіцька, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка.

Слухаємо її репортаж із рідного міста, підготовлений спеціально для Radio BG.

Війна, що ламає долі

Radio BG продовжує літературний марафон, започаткований із перших днів повномасштабного російського вторгнення.

Це своєрідний арт-майданчик, де студенти та викладачі Університету Грінченка рефлексують свій біль війни через змістовні поетичні й прозові рядки відомих українських літераторів, записані перед мікрофоном у власному виконанні.

Сьогодні до вашої уваги – уривок з монодрами Неди Нежданої “Кицька на спогад про темінь” – у виконанні студентки 3 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка (заочна форма навчання) Ольги Сидоренко.
Принагідно зауважимо, що Неда Нежданова свого часу викладала в Університеті Грінченка теорію і практику драматургії та історію театру.

Головна тема п’єси – війна, що ламає долі. У центрі твору – розповідь жінки-переселенки, в якої своя драматична історія життя. Була родина, чоловік, донька, дім, але не залишилося нічого, крім маленької кицьки…

Фото: ТСН.ua

Поезія в час війни

Міністерство культури та інформаційної політики створило національний портал «Поезія Вільних», де кожен українець може поділитися своїми творами, що їх навіяла жахлива війна, розв’язана путінською росією проти нашої держави.

Аналогічним  майданчиком після 24 лютого 2022 року стало й Radio BG, де студенти та викладачі Університету Грінченка рефлексують свій біль війни через змістовні поетичні й прозові рядки відомих українських літераторів, записані перед мікрофоном у власному виконанні.

Наприклад, студентка 2 курсу Інституту журналістики (освітня програма «Міжнародна журналістика») Ярослава Шлапацька в умовах дистанційного навчання з вибіркової дисципліни «Постановка голосу» зробила аудіозапис «Уривка з поеми» Євгена Маланюка (хронометраж – 2,5 хв.).  

Звернулася Ярослава до цього твору, написаного майже 100 років тому видатним українським поетом і публіцистом, неспроста. Адже його головна ідея – утвердження історичної пам’яті, спроба пробудити в українців психологію переможця, оптимістична віра у свій народ та сподівання на краще майбутнє.        

Саме  те, чого зараз прагне кожен українець, – перемогти ненависного ворога! 

Ви тільки вслухайтесь у пророчі Маланюківські слова, сказані нібито про сьогоднішню війну росії проти України:  

«Як не калічила Москва,     
Не спокушав її розгон той —       
Та враз підвівсь, і запалав,  
І з серця кров’ю крикнув Гонта.   
…Даремно, вороже, радій —        
Не паралітик і не лірник      
Народ мій — в гураган подій       
Жбурне тобою ще, невірний!»…

Аб’юз: причини і наслідки

За даними громадської організації «Ла – Страда» щохвилини в Україні від домашнього насильства страждають 3 людини. Жертвами стають жінки, діти, навіть чоловіки.  Навряд чи вийде повністю викорінити цю проблему, але все ж таки треба намагатися якось її мінімізувати.

Яким чином? І як розпізнати аб’юзера в собі (чого доброго, може бути й таке) або знайти його серед свого оточення?

Розібратися у цій проблемі вирішила кореспондентка Radio BG, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Вікторія Возна.
Вона звернулася за коментарем до сімейної психотерапевтки Катерини Кох.

На фото: психотерапевт Катерина Кох.

Вишиванка – спадок роду

Питання національної ідентичності завжди були вкрай актуальними для українців.
Роками багатогранну культурну палітру України нищила імперська машина. В іншому випадку, наші сусіди прирівнювали українські культурні надбання до власних, прикриваючись тим, що це, мовляв, бренд усіх братніх народів.

Проте усвідомлення власної національної ідентичності та її відстоювання – це зовсім не про фанатизм чи конкуренцію між народами. Це – спадок нашої нації.

І про один із таких символів самоідентифікації українців – вишиванку – розповідь коментатора Radio BG, студентки 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Валерії Цуби.

Світлина: Vasyl Bavdys

Легенда української естради

Досі на Radio BG бракувало музичної складової – найбільш затребуваного у молодіжній аудиторії розважального та музичного контенту.
Мабуть, це можна пояснити “проблемою росту” – адже нашому радіо лише 2,5 роки…
Але, погодьтеся, ми змінюємося у кращий бік! І поступово заповнюємо цю прогалину.

Сьогоднішній музичний огляд від коментатора Radio BG, студента 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Олександра Присяжнюка – про легенду української естради, один із найвідоміших вокально-інструментальних ансамблів України 1970-1980-х років ВІА “Кобза”.

Своєрідним доповненням до цього огляду стане шлягер 60-х – “А ми удвох” – у виконанні цього чудового музичного колективу.

Як московити грабували нашу культуру…

У нас, справді, поцупили величезну частину історії та культури. Ще більше це намагаються робити зараз, під час широкомасштабного російського вторгнення на територію України.

– Окупація – це теж крадіжка, – стверджує коментаторка Radio BG, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Валерія Андрійченко. – Окупація нашої свідомості – злочин, який безупинно вчиняє “старший брат”. Тільки наша відмінність у тому, що ми пам’ятаємо і реагуємо…

“Найзаповітніша мрія – почути одного ранку: “Ми перемогли!”

Ось на такій високій, оптимістичній ноті завершується інтерв’ю, що його взяла студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Катерина Мельник у своєї однокурсниці Мирослави Матюшко.
Дівчини, яка пройшла шлях від медицини до журналістики і має тверді життєві принципи й переконання. А ще – постає у цьому інтерв’ю в образі надзвичайно цікавої співрозмовниці…

Тож, 10 хвилин ефіру (рівно стільки триває це інтерв’ю) вам точно не здадуться нудними!

На фото: героїня інтерв’ю Мирослава Матюшко.