«ВІЙНА МЕНЕ НАВЧИЛА НЕ ГОВОРИТИ ПРО ВТРАТИ.
З ЖИВИМИ КРАЩЕ. ЖИВИХ ПРИНАЙМНІ
МОЖНА ПОРЯТУВАТИ.
В ЖИВИХ Є ТЕ, ЩО НЕ ДАЄ ЇМ ЛЯГТИ В ТРАНШЕЮ.
ЗДАЄТЬСЯ ВИ, АТЕЇСТИ, НАЗИВАЄТЕ ЦЕ ДУШЕЮ…».
Це – один із 39-ти віршів про війну з нової книги «Тамплієри» культового українського поета, прозаїка, перекладача, громадського активіста Сергія Жадана. Про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким ніхто не може впоратися, та надією, на якій усе тримається…
І лунали ці рядки у виконанні автора у вщерть заповненій актовій залі Київського університету імені Бориса Грінченка, куди на творчу зустріч із улюбленим письменником прийшли сотні студентів і викладачів.
Тож, чи не найболючіше питання, яке серед багатьох інших ставила зала митцеві:
«Як зупинити війну Росії проти України?».
І він чесно зізнавався:
«Не знаю… Я знаю, як її не програти. Це не капітулювати. Опиратися – і не капітулювати! І це стосується не лише наших військових, тих, хто на лінії фронту. А й тих, хто в тилу. Тому що якраз капітуляція зазвичай починається в тилу. А перемога зазвичай відбувається на фронті. Тому дуже важливо відчувати це».
Слова ці потонули у бурхливих оплесках…
А по закінченні більш як годинного спілкування із грінченківцями Сергій Жадан дав бліц-інтерв’ю для Radio BG, яке ви можете послухати за цим посиланням.
