Radio BG

Питання національної ідентичності завжди були вкрай актуальними для українців.
Роками багатогранну культурну палітру України нищила імперська машина. В іншому випадку, наші сусіди прирівнювали українські культурні надбання до власних, прикриваючись тим, що це, мовляв, бренд усіх братніх народів.

Проте усвідомлення власної національної ідентичності та її відстоювання – це зовсім не про фанатизм чи конкуренцію між народами. Це – спадок нашої нації.

І про один із таких символів самоідентифікації українців – вишиванку – розповідь коментатора Radio BG, студентки 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Валерії Цуби.

Світлина: Vasyl Bavdys

Досі на Radio BG бракувало музичної складової – найбільш затребуваного у молодіжній аудиторії розважального та музичного контенту.
Мабуть, це можна пояснити “проблемою росту” – адже нашому радіо лише 2,5 роки…
Але, погодьтеся, ми змінюємося у кращий бік! І поступово заповнюємо цю прогалину.

Сьогоднішній музичний огляд від коментатора Radio BG, студента 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Олександра Присяжнюка – про легенду української естради, один із найвідоміших вокально-інструментальних ансамблів України 1970-1980-х років ВІА “Кобза”.

Своєрідним доповненням до цього огляду стане шлягер 60-х – “А ми удвох” – у виконанні цього чудового музичного колективу.

Ось на такій високій, оптимістичній ноті завершується інтерв’ю, що його взяла студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Катерина Мельник у своєї однокурсниці Мирослави Матюшко.
Дівчини, яка пройшла шлях від медицини до журналістики і має тверді життєві принципи й переконання. А ще – постає у цьому інтерв’ю в образі надзвичайно цікавої співрозмовниці…

Тож, 10 хвилин ефіру (рівно стільки триває це інтерв’ю) вам точно не здадуться нудними!

На фото: героїня інтерв’ю Мирослава Матюшко.

Репортаж спеціальної кореспондентки Radio BG, студентки 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Ксенії Ляпіної з українсько-словацького кордону.

З початку російського вторгнення його у пошуках притулку перетнули майже 150 тисяч українських біженців.

Фото: Олени Янішевської

В Україні налічується, щонайменше, з десяток населених пунктів із радісною назвою «Щасливе». Зокрема, на Київщині, Херсонщині, Миколаївщині, Львівщині…
        
Але мова сьогодні піде про інше село Щасливе – те, що причаїлося біля гірського підніжжя у Мукачівському районі на Закарпатті.
Так склалося, що під час повномасштабного російського вторгнення воно стало прихистком для деяких біженців зі східних та центральних регіонів України.    

Зокрема, й для студентки 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Лілії Квасневської, котра підготувала спеціально для Radio BG репортаж із місця проживання однієї української родини.

Тут, під одним дахом, у бабусиному селі на Закарпатті війна зібрала разом усіх 11-х членів цієї великої і колись дружної родини. Як кажуть, лихо не без добра…   
                                                                          
Що ж побачила у тій хатині Лілія Квасневська?         
Давайте послухаємо її нотатки з філософським поглядом на тутешнє життя-буття (хрон.- 4 хв. 18 сек.).       

Фото: Олександр Цепурдей (Закарпаття).

У зв’язку з повномасштабним російським вторгненням багато українців змушені покинути свої домівки та тікати у більш безпечні місця – за кордон.
Зокрема, велика кількість людей отримує нині прихисток у Німеччині.

– Мабуть, якби наші прадідусі та прабабусі почули, що нам надає допомогу Німеччина у війні, яку проти України розв’язала Росія, то були б шоковані, – зазначила у коментарі для Radio BG студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Ксенія Ляпіна, котра зараз перебуває там.

І вже безпосередньо на місці дізнавалася про те, які у Німеччині існують умови допомоги біженцям з України.

Фото: DW