Про це зараз найбільше мріє і сподівається, що ця мрія здійсниться вже у червні цього року, жителька селища міського типу Велика Димерка Броварського району Київської області Катерина Лазюта. Наразі вона ще перебуває у Німеччині, куди евакуювалась у перші дні березня, тікаючи від орків.
Про жахіття російської окупації та виїзд “зеленим” коридором за день до обстрілу власної оселі Катерина поділилася в інтерв’ю кореспондентці Radio BG, студентці 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка (освітня програма “Міжнародна журналістика”) Дар’ї Кольосі.
Ілюстрація: pinterest.com
Анастасія Грубрина, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка (освітня програма “Міжнародна журналістика”), котра через війну в Україні змушена була евакуюватися до Чехії, навіть і гадки не мала, що колись відкриє у Празі кореспондентський пункт студентського Radio BG…
А воно, бач, склалося!
Сьогодні ми разом із Анастасією пройдемося вулицями Праги, щоб дізнатися, як зустрічають українців у Чехії, що думають про російсько-українську війну самі чехи та які настрої у наших громадян на чужині?
Свою невигадану історію початку війни 24 лютого та порятунку її київської сім’ї від обстрілів російських загарбників слухачам Radio BG розказує студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Анастасія Мосєєва.
Саме про це її репортаж.
В Україні налічується, щонайменше, з десяток населених пунктів із радісною назвою «Щасливе». Зокрема, на Київщині, Херсонщині, Миколаївщині, Львівщині…
Але мова сьогодні піде про інше село Щасливе – те, що причаїлося біля гірського підніжжя у Мукачівському районі на Закарпатті.
Так склалося, що під час повномасштабного російського вторгнення воно стало прихистком для деяких біженців зі східних та центральних регіонів України.
Зокрема, й для студентки 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Лілії Квасневської, котра підготувала спеціально для Radio BG репортаж із місця проживання однієї української родини.
Тут, під одним дахом, у бабусиному селі на Закарпатті війна зібрала разом усіх 11-х членів цієї великої і колись дружної родини. Як кажуть, лихо не без добра…
Що ж побачила у тій хатині Лілія Квасневська?
Давайте послухаємо її нотатки з філософським поглядом на тутешнє життя-буття (хрон.- 4 хв. 18 сек.).
Фото: Олександр Цепурдей (Закарпаття).
Зрозуміло, що у перші дні російського вторгнення було не до сентиментів і не до літературних вишукувань.
Головне – врятуватися від ракетних обстрілів та авіаційних бомбардувань, виїхати з місцевості, що перебуває під загрозою нападу ворога.
Існувала така небезпека і для Валерії Андрійченко, студентки 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка, яка винаймала житло у місті Вишневому під Києвом.
Тому на вимогу батьків вирішила евакуюватись на рідну Хмельниччину.
– Це була довга й важка дорога переживань і поневірянь, – розповідає на 42-й день війни слухачам Rаdio BG Валерія.
Фото: УНІАН.