Цей публіцистичний рядок, взятий нами у заголовок, належить українському романісту, поету, перекладачеві та есеїсту Андрію Любці.
Менше ніж 3 тижні тому на медіаресурсі “Глуzд” з’явилася стаття А.Любки “В мене відчуття дежавю”.
У ній член Українського ПЕН-клубу висловлює свій погляд на підлу війну, розв’язану росією проти України, та захоплюється мужністю й героїзмом наших захисників. За його словами, зараз для всіх українців настала мить істини:
“Ми переживаємо мить просвітлення, бачимо свою країну й народ, мов через рентген. Бачимо справжню сутність, те, що й робить нас українцями. Навіть тих, хто ніколи особливо себе патріотом не вважав. Вона, ця древня сила, просто виходить, просвічується через нас сьогодні. Бо це мить абсолютного єднання, коли і малий і великий об’єднуються перед навалою хана Батия…
…Ворог ступив на нашу землю й розбудив не просто людей, а розбудив силу, що робить нас нами. Силу нашої землі і всіх поколінь пращурів, які в ній лежать. Мить істини”.
Полум’яне слово Андрія Любки надихнуло й багатьох грінченківців, як, наприклад, Тетяну Зуб – студентку 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка (освітня програма “Видавнича справа та редагування”).
Послухайте у її виконанні вірш Андрія Любки “Наше життя”, який вона записала спеціально для Radio BG на занятті з дисципліни “Постановка голосу”.
Їй-право, кожно слово у ньому – про наше сьогодення…
