Radio BG

Триває 105-й день повномасштабної російської агресії проти України, яка змусила мільйони українців шукати прихистку за кордоном.       

Частина з них уже повернулися додому, інші про це лише мріють – вони розуміють, що життя в Україні вже ніколи не буде колишнім, тому доведеться адаптуватися до нових реалій…   

Кореспондентка Radio BG, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Лілія Квасневська підготувала (за матеріалами соціальних мереж) міні-огляд коротких роздумів українців, котрі вимушено опинилися за межами своєї держави.  

Сенс цього огляду, на думку Лілії, – узагальнення думок, турбот та хвилювань наших співвітчизників, зробити такий собі соціальний зріз громадської думки.
Мета – надихнути слухачів на аналіз спільного майбутнього українців. Яким воно взагалі буде?
І не має значення, куди ти виїхав, тікаючи від ворога. Те, що ти НЕ вдома, – ось що болить кожному…

Як кажуть, “так воно прилучилося, що щастя за біду зачепилося”. Це точно про наш із вами випадок, шановні слухачі Radio BG.

Річ у тім, що ще до війни студентське інтернет-радіо Університету Грінченка почало успішно завойовувати аудиторію не лише в Україні, а й за кордоном. Маємо вже своїх шанувальників, зокрема, у Польщі, США, Росії, Іспанії, Боснії і Герцеговині, Великобританії, Вірменії, Чехії, Аргентині, Фінляндії. Звісно, це ще невеликий відсоток аудиторії – лише 4,5%. Але як для 2-х з половиною років існування нашого радіо – це досить непогано.                       

А з початком повномасштабної російської агресії у деяких зарубіжних країнах (там, де знайшли тимчасовий прихисток наші студенти та їхні родини) почали з’являтися навіть імпровізовані кореспондентські пункти Radio BG. Один із них – в австрійській столиці, де нині перебуває студентка 2 курсу Інституту журналістики (освітня програма “Міжнародна журналістика”) Єлизавета Єрошкіна.

Пропонуємо вашій увазі її репортаж із Віденського центрального залізничного вокзалу, де створено пункт допомоги українським біженцям.

Ілюстрація: depositphotos.com
 

Через війну в Україні мільйони наших співвітчизників були змушені полишити свої домівки.
Багато хто, шукаючи прихистку, виїхав за кордон. Одна з них – Поліна Андреєва, студентка 4 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка (заочна форма навчання), котра подолала довгу дорогу поневірянь із Києва до Німеччини.

На власному прикладі вона розповідає слухачам Radio BG про те, як німці приймають українських біженців.

У зв’язку з повномасштабним російським вторгненням багато українців змушені покинути свої домівки та тікати у більш безпечні місця – за кордон.
Зокрема, велика кількість людей отримує нині прихисток у Німеччині.

– Мабуть, якби наші прадідусі та прабабусі почули, що нам надає допомогу Німеччина у війні, яку проти України розв’язала Росія, то були б шоковані, – зазначила у коментарі для Radio BG студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Ксенія Ляпіна, котра зараз перебуває там.

І вже безпосередньо на місці дізнавалася про те, які у Німеччині існують умови допомоги біженцям з України.

Фото: DW