Яка вона? Відповідь однозначна: вона стає сильнішою, а її тексти все частіше насичуються незалежністю та патріотизмом.
З початком повномасштабного російського вторгнення на українську землю кожен почав воювати на своєму фронті. І артисти – не виняток. Вони обрали власне поле бою – музику.
І про це – розповідь кореспондентки Radio BG, студентки 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Аліни Поштарук.
Фото: vikna.if.ua
Сьогодні на студентському інтернет-радіо Київського університету імені Бориса Грінченка (Radio BG) непересічна подія – з початку 2022 року (тобто за перше півріччя) в ефір вийшов 100-й за ліком аудіоматеріал (80 інформаційно-аналітичних сюжетів та 20 подкастів)!
Це рівно стільки, скільки вийшло за весь минулий рік!
Мабуть, все-таки є доля гіркої правди у твердженні деяких дослідників історії, що «основним каталізатором соціальних змін і технологічного прогресу в стародавні часи була війна». Саме під час війни мають шанс проявити себе люди з гострішим відчуттям спільного блага і вищим розвитком свідомості…
Хай там що, але й ми з вами з початком повномасштабного російського вторгнення стали зібранішими, мобільнішими, дисциплінованішими, відповідальнішими, чеснішими…
Це позначилося й на кількості та якості інформаційно-аналітичних сюжетів та подкастів загальним обсягом 8 годин, що вийшли на Radio BG з початку війни. А охоплення слухацької аудиторії студентського інтернет-радіо КУБГ зросло порівняно з довоєнним періодом аж на 40%!
Це – теж ознака довіри й інтересу слухачів до контенту, який виробляють на платформі Radio BG студенти Інституту журналістики Університету Грінченка.
Віримо і сподіваємось, що підсумки нашої річної роботи ми вже будемо підбивати після перемоги над ворогом. Слава Україні! Героям слава! 
Через війну питання самоосвіти якось відійшло на другий план. Дехто призупинив своє вивчення мов, відклав у довгу шухляду опанування новими навичками і знаннями, керуючись думкою про те, що зараз це, мовляв, не на часі…
Але коли, як не зараз? Особливо, коли багато освітніх проєктів відкрили для українців безкоштовні доступи до своїх ресурсів.
Тому кореспондентка Radio BG, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Ольга Новіцька вирішила у своєму огляді розглянути низку онлайн-платформ, які стануть у пригоді і допоможуть поповнити ваш багаж знань.
Валерія Андрійченко та Лілія Квасневська – дві найліпші подруги, навчаються на 2 курсі Інституту журналістики Університету Грінченка. Скоро перейдуть на 3-й.
Веселі, креативні, щирі й відкриті у житті. Успішні у навчанні…
Напередодні екзамену з дисципліни “Радіожурналістика” (а він у них – 20 червня) вирішили згадати свої перші кроки в освоєнні цього виду журналістської діяльності, зроблені ще у вересні минулого року.
Перший їхній запис, зроблений тоді у студії Radio BG, – у формі бліц-інтерв’ю. Здавалося б, простенький жанр, лаконічні запитання. Але стільки цікавого можна дізнатися з них про співрозмовника як про цілісну особистість!
Інтерв’юєр – Валерія Андрійченко, інтерв’юйована особа – Лілія Квасневська.
Вейп у перекладі з англійської означає “пар” (water vapor).
Так найчастіше називають електронні сигарети, тому що вони генерують пар замість звичного диму.
Останнім часом вейп став модним напрямом. А серед підлітків-вейпів цей рух і зовсім вважають крутии та просунутим. Здавалося б, електронні цигарки більш безпечні для здоров’я. Але чи так це насправді? І який сенс у вейпі? Шкода це чи користь?
Кореспондентка Radio BG, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Анастасія Марцишин, яка на власному невеличкому досвіді перевірила усі фактори дії електронних цигарок, все ж таки радить не довірятися модному е-палінню. Як, до речі, і звичайному.
І про це – її черговий матеріал.
Radio BG завершує літературний марафон, започаткований у перші дні після повномасштабного російського вторгнення на територію України, за аналогією з національним порталом “Поезія вільних” (організатор – Міністерство культури та інформаційної політики). Тривав він рівно 100 днів.
У нашому марафоні взяли участь десятки студентів та викладачів Університету Грінченка, які рефлексували свій біль жахливої війни через змістовні поетичні й прозові рядки відомих українських літераторів, записані перед мікрофоном у власному виконанні. Прослухати їх можна, погортавши на сайті студентського інтернет-радіо сторінки розділу “Актуальні новини”.
Фінальний твір – вірш Василя Симоненка “Ми думаєм про вас…” читає студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Олена Рябошапко.
Війна безповоротно змінила життя кожного українця.
Вона забирає найцінніше та щодня вносить свої жорсті корективи у плани людей. У когось війна забрала домівку, в когось роботу, а в когось – життя або здоров’я. І, на жаль, ніхто не в змозі це змінити…
Цей вірш написала і озвучила перед мікрофоном Radio BG Анастасія Візьонок, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка (освітня програма “Міжнародна журналістика”).
Він – маленьке нагадування про те, що ти ніколи не знаєш, що станеться за хвилину, годину, день чи тиждень, тож потрібно цінувати кожну мить і пам’ятати про тих, хто захищає нас і дає можливість прокидатися щоранку та жити спокійно…
Триває 105-й день повномасштабної російської агресії проти України, яка змусила мільйони українців шукати прихистку за кордоном.
Частина з них уже повернулися додому, інші про це лише мріють – вони розуміють, що життя в Україні вже ніколи не буде колишнім, тому доведеться адаптуватися до нових реалій…
Кореспондентка Radio BG, студентка 2 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Лілія Квасневська підготувала (за матеріалами соціальних мереж) міні-огляд коротких роздумів українців, котрі вимушено опинилися за межами своєї держави.
Сенс цього огляду, на думку Лілії, – узагальнення думок, турбот та хвилювань наших співвітчизників, зробити такий собі соціальний зріз громадської думки.
Мета – надихнути слухачів на аналіз спільного майбутнього українців. Яким воно взагалі буде?
І не має значення, куди ти виїхав, тікаючи від ворога. Те, що ти НЕ вдома, – ось що болить кожному…
Напевно, весь світ шокували записи жахів із щоденника, який вів у оточеному російськими окупантами Маріуполі 9-річний Єгорка.
Загалом він разом із родиною провів у місті-герої понад 3 місяці. І весь цей час писав про те, що бачив на власні очі – як під масованими обстрілами і бомбардуваннями гинули і отримували каліцтва його рідні, друзі та сусіди…
Авторський дипломний аудіопроєкт студентки 4 курсу Інституту журналістики Університету Грінченка Катерини К. (її прізвище ми приховали з міркувань безпеки) виконаний теж у літературно-побутовому жанрі – щоденника. Він так і називається – “Щоденник із окупації: Херсон”. І він теж здатний шокувати будь-кого – фактами звірств, цинізму і ницості “асвабадітєлєй”.
Слухати такі жахи – не для людей зі слабкою психікою. Але це треба робити. Щоб розуміти і усвідомлювати всю суть страшного поняття “рашизм”.
Пропонуємо вашій увазі перший уривок із “Щоденника окупації Херсона” – про події 1 березня 2022 року.
Решту уривків цієї хроніки можна буде послухати у розділі “Подкасти”.